Слідова картина хуліганства, пов’язаного з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку.
Важливим елементом криміналістичної характеристики хуліганства, пов’язаного з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку, є слідова картина злочину. Як зазначає С.М. Зав’ялова, подія злочину – це один із матеріальних процесів дійсності, що перебуває у зв’язку і взаємообумовлена з іншими процесами, подіями і явищами, відбивається в них і сама є відображенням якихось процесів.
Будь-яка подія пов’язана зі змінами в навколишньому середовищі, і для того щоб дізнатися про подію злочину, необхідно виокремити пов’язані з ним зміни. Лише за слідами, які досліджуються в ході розслідуваної події, можна судити про його зміст» [2, с. 9]. Тому дослідження цієї складової є необхідним.
Продовжуючи свою думку науковець
вказує на те, що матеріальна обстановка є потенційним слідоносієм, а слідова картина – виділеною в матеріальній обстановці цілісною системою джерел актуальної криміналістичної інформації.
Є визначення слідової картини як сукупністі матеріальних змін, які є наслідками злочинної події; зміну обстановки, пов’язану з появою або зникненням предмета; зміну стану предмета (сюди увійшли як поява на предметах слідів-відображень, так і руйнування предметів; частини яких-небудь предметів (твердих, рідких, сипких); запахи людей, тварин, речовин та ін.
Тобто, якщо розглядати взаємозв’язок способу вчинення злочину та слідів, то стає зрозумілим, що вони здійснюються за принципом прямого та зворотного зв’язку. Їх дослідження може здійснюватись, з одного боку, від інформації про спосіб злочину до пошуку, виявлення та дослідження слідів злочинних дій, а з іншого – від дослідження слідів до пізнання способу й інших обставин злочину [3, с. 115].
Матеріальні сліди злочину в структуру криміналістичної характеристики злочинів включати не слід, оскільки у її поняття включаються способи вчинення та приховання злочину, що полягають не лише у описанні злочинних дій чи бездіяльності, але й залишають певні сліди.
На основі дослідження праць вчених-криміналістів стосовно сутності слідової картини злочину ми вважаємо, що слідову картину в розрізі конкретного правопорушення необхідно розглядати як сукупність матеріальних та ідеальних відомостей, які відображають діяльність хулігана у комплексі з діями іншими осіб (потерпілого, представників громадськості, правоохоронців).
Дослідженням емпіричної бази нами встановлено, що сліди досліджуваного виду хуліганства у 84 % випадків виявлялися на місці вчинення злочину. З’ясовано, що поза ним сліди здебільшого утворюються внаслідок дій щодо приховуванню правопорушення. Зокрема, в 83 % випадків сліди знаходились за місцем проживання хулігана, а у 18 % – в місця проживання знайомих та родичів правопорушника, потерпілого, тощо.
Великий масив слідів
відзначається особистісними джерелами інформації – показання свідків й очевидців події, осіб, які виконували обов’язки з охорони громадського порядку (92 %). Серед матеріальних слідів злочину на місцях події виявляли:
- а) сліди рук – у 12 % випадків;
- б) сліди крові та інших органічних речовин – 81 %;
- в) сліди знарядь та засобів учинення злочину – 37 %.
В своєму дослідженні М.М. Єфімов наводить наступну класифікацію матеріальних слідів, що були виявлені після вчинення хуліганських дій, відносно об’єкта їх знаходження:
- тілесні ушкодження у потерпілого – у 46 %;
- тілесні ушкодження у злочинця – 21 %;
- пошкодження предметів обстановки (меблі тощо) – 62 %;
- інші (банкомати, громадський транспорт і т. ін.) – 23 %. [2, с. 77]
Дослідженням слідової картини хуліганства нами встановлено, що сліди означеного виду хуліганства залишаються на таких об’єктах:
- особа потерпілого (тілесні ушкодження, пошкодження одягу, особистих речей) – 61 %;
- особи, які виконували обов’язки з охорони громадського порядку (тілесні ушкодження, пошкодження форменого одягу) – 19 %;
- особа хулігана – 25 %; предмети обстановки (вітрини, вікна, стільці, столи, посуд) – 72 %
- інші – 11 %.
Підводячи підсумок, зазначимо, що дослідження слідової картини зумовлюються як безпосередніми задачами розслідування, так і характерними особливостями проведення окремих слідчих (розшукових) дій при розслідуванні хуліганства, пов’язаного з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку: оглядів місця події, допитів, слідчих експериментів, експертиз. Тому зазначений елемент криміналістичної характеристики має важливе значення в кримінальному провадженні.
Список використаних джерел:
- Єфімов М. М. Організація і тактика проведення огляду місця події при розслідуванні хуліганства / М. М. Єфімов // Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. – 2016. – Вип. 1. – С. 76-79.
- Зав’ялов С.М. Спосіб вчинення злочину: сучасні проблеми вивчення та використання у боротьбі зі злочинністю // Автореф. дис. … канд.. юрид. наук. (12.00.09.) / Київ, 2005. – 20 с.
- Тіщенко В.В. Корисливо-насильницькі злочини: криміналістичний аналіз: Монографія – Одеса: Юридична література, 2002. – 360 с. Слідова картина хуліганства
Герасимчук Сергій Сергійович,
кандидат юридичних наук,
керуючий адвокатським бюро, м. Дніпро
